* * *
Ужасно уязвимым, хрупким
Пришёл по воле Бога ты;
На этой крохотной скорлупке
И расцвели твои цветы.
И кто тебе сказал, несчастный,
Что мир был создан для тебя?
Пройдёт тяжёлый ливень страстный
Твои надежды истребя.
И не о том ли блещут звезды?
Качает веткой чернобыл? —
«Не для тебя мир этот создан,
Но ты для мира создан был».
* * *
Была Россеюшка великой,
Горела и её «свеща», —
Интеллигент - глаза навыкат,
О равенстве заверещал:
Взалкал кудесницы-свободы,
Как в жажду лютую воды...
Пошёл, ломая огороды
Мужик (туды его сюды).
Царь батюшку смели, как мусор,
Заметненьким — пинком под зад.
Бежали за границу музы,
Стал популярен вагонзак.
Все прояснилось очень скоро:
Кому вершки, но, а кому...
Того же мужика тверского
Отправили на Колыму:
Чтоб навострил своё умишко,
Чтоб частника уменьшил пыл,
А заодно и золотишко —
Валюту твёрдую намыл.
Своя мораль, и все по фене,
По фене вроде б и по сей...
И были в храморазрушении
Мы впереди планеты всей.
Валили в чрево мавзолея
Своих гигантов — сверхвождей.
Мы и природу одолели —
Отравленных пришлёт дождей.
И космос покорили все же,
Ракеты делаем на ять.
Но только прокрустово ложе
Ещё намерено стоять.
Конечно, что-то затерялось:
Не ходим строем в туалет,
Не шепчемся под одеялом
Защёлкнув дверь на шпингалет.
Опять вопросы, инциденты
На митинги спешат — на плац.
Пока молчат интеллигенты —
Обдумывают ситуац...
* * *
Маршрут один живому дан —
Шагаешь по чужим следам,
Находишь старые слова,
Все те же росы и трава,
Все те же небо и река,
Все те же синь и облака,
Все те же ветер и гроза,
Все те же страстные глаза,
Все тот же вдаль ведущий путь...
И не свернуть, и не свернуть.
* * *
Плачьте дела заботушки,
Сердце ли вам дарить?
Где-то поёт соловушка —
Голой рукой бери.
Музыка-музыка-музыка —
Это прекрасная смерть.
Крупные хлопья кружатся,
Крупные хлопья — снег.
Ни для чего не пригоден
Ты в соловьиный срок,
Вот оттого заботы
Падают возле ног.
* * *
Срезаны розы заката,
Море синеет небес,
Мрак из окошек куда-то
Света пугаясь, исчез.
В город вошла прохлада
Ей лишь известной тропой,
Запах сирени из сада
Плавной течёт рекой.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
